Функції філософії. Типи світогляду їх характеристика.

Тема 1.

Питання 1. Функції філософії

Онтологічна функція – формування у особистості цілісного уявлення про світ, про світобудову і його будову. Вона вирішує проблему, яким є світ сам по собі, безвідносно до людини, людських форм пізнання, в яких він (світ) дається людині, яка його природа, сутність, структура. До онтологічних включається і проблема людського буття, його залежності від зовнішніх факторів, під якими мають на увазі як природні, так і надприродні чинники.

Пізнавальна (гносеологічна) функція – полягає в тому, що вона, орієнтуючи пізнавальні прагнення людини на пізнання природи і сутності світу, природи та сутності самої людини, загальної структури світу, зв’язків і законів його розвитку, з одного боку, озброює людей знанням про світ, людину, про зв’язки і закони, а з іншого – здійснює вплив на кожну форму суспільної свідомості, детермінуючи необхідність для кожної з них (в своїй сфері) усвідомлювати дійсність крізь призму відношення “людина – світ”.

Світоглядна функція – сприяє формуванню цілісності картини світу, уявлень про його пристрій, місце людини в нім, принципів взаємодії з навколишнім світом. Світоглядна функція філософії полягає в тому, що, даючи людям загальний, цілісний погляд на світ, філософія дозволяє людині визначити своє місце і роль в цьому світі, робить його свідомим учасником цього процесу, ставить перед ним загальнолюдські цілі і завдання соціального прогресу. Ядро світогляду становлять цінності – це феномени людської культури, що виступають як фактори вибору.

Методологічна функція – відіграє роль загального методу, цілісної сукупності орієнтирів як практично-перетворювальної, так і пізнавальної діяльності. Осмислюючи й обґрунтовуючи стратегію щодо реалізації людських ідеалів, формуючи принципи їх досягнення, філософія цим самим виконує методологічну роль. Процес пізнання й практичної діяльності може дати належний ефект, лише будучи відповідно упорядкованим і організованим. Якщо на перших порах секрети такої упорядкованості залишалися поза увагою людей, то в подальшому вони виділяються в спеціальний предмет раціонального пізнання і фіксуються як система соціально апробованих правил, нормативів пізнання і діяльності. Пізніше методологія стає предметом спеціальної теоретичної рефлексії, формою якої виступає, передусім, філософське осмислення принципів організації і регуляції пізнавальної діяльності, виділення в ній умов, структури й змісту знання, а також шляхів, що ведуть до істини.

Аксіологічна функція – вказує на місце цінностей у житті, на структуру ціннісного світу, тобто на зв’язок різних цінностей між собою, зв’язок із соціальними й культурними факторами та структурою особистості. Вона досліджує моральне й естетичне ставлення людини до дійсності;

Культурно-виховна функція – показує, що оволодіння філософськими знаннями, філософським мисленням сприяє формуванню в людини потреб і прагнень до раціонального розуміння світу й самої себе, свідомого визначення свого місця в світі, своїх найвищих цінностей, ідеалів, життєвих орієнтацій і цілей, сенсу життя;

Питання 2. Типи світогляду їх характеристика

Є “мир” і є “людина”. Можна вивчати “мир”, можна вивчати “людини”, але можна вивчати три предмети: “світ”, “людини” і їх “ставлення”. Це і є сукупний предмет всіх типів світогляду (Л. Зеленов).

Через означену систему можна характеризувати шість типів світогляду:

– Міфологічне – символічне світогляд;

– Релігійне – догматичне світогляд;

– Народне – традиційне, тобто засноване на народній свідомості, народної психології та історичних традиціях;

– Художнє (мистецтво) – образне світогляд;

– Наукове – помологічними світогляд;

– Філософське – концептуальне світогляд.

Міфологія – символічне світогляд, система символів, представлення реального як ірреального. Вона народилася разом з людством і є першою синкретичної (архаїчно з’єднаної) формою духовного освоєння світу і людини в їх багатогранних відносинах та зв’язку. Теоретичне відображення міфологічного матеріалу досить багате – міфи, легенди, казки, сказання, билини, прислів’я, приказки, тобто символічні форми освоєння вічнолюдської реальності людиною. Специфіка міфологічного світогляду в тому, що природне представляється як людське, а людське як природне. Міфологія – початкова стадія буття людства, донаукова, дорелігіозному, дофілософських форм духовного освоєння системи “універсум – людина”.

Релігія – догматичне світогляд, новий рівень світогляду слідом за міфологією, це система догм, постулатів, прийнятих на віру, це фіксація надприродного в системі “універсум – людина”. Релігія базується на вірі, тому що не прагне доводити і навіть являти, що неминуче додає всім положенням релігії характер догм, а сама вона постає як система догматів.

Народна свідомість – традиційний світогляд, система традицій, фіксація історично вічних цінностей в даній системі через призму життєвого досвіду.

Мистецтво – образне світогляд, система образів, відображення системи »не Я – Я” в образній формі. Образ, образне моделювання, образне відображення в мистецтві – це відображення життя у формах самого життя (Н.Г. Чернишевський). Поняття “образу” також важливо для мистецтва, як поняття “символу” для міфології або “догми” в релігії. Відхід від образа, трансформація образних побудов в мистецтві в різних напрямках модернізму і постмодерну – це художнє експериментування, хоча і досить цікаве. Іноді й модерн дає поштовх до створення нового образу, який поступово входить у повсякденне життя як факт буття.

Наука – помологічними світогляд (грец. Потів – закон), система законів, відображення закономірного в системі “універсум – людина”. Даний тип світогляду чи мироосвоения досить точний через призму конкретної науки – математики, фізики, хімії, анатомії, фізіології, психології, політології та інших.

Філософія – концептуальне світогляд, мироосвоения, система концепцій, понятійно-змістовне, аналітичне осмислення системи “універсум – людина”.

Головне для філософа – НЕ продукувати символи, які не постулювати догми, не затверджувати традиції, що не творити образи, не відкривати закони, а формулювати, будувати, генерувати концепції: концепцію універсуму, концепцію соціуму, концепцію суспільства, концепцію особистості, концепцію науки, концепцію оборони, концепцію громадської безпеки, концепцію релігії, концепцію сім’ї тощо